Золото досягло історичної віхи, Федеральна резервна система "холодно" реагує, що здається обґрунтованим, але насправді уникає основної тенденції

UFX.com, 7 вересня—— Федеральний резерв може використовувати різноманітні технічні подробиці, щоб пояснити "випадковість" того, що золото обігнало казначейські облігації США, але не зможе уникнути і тим більше применшити глибоку трансформацію за цим етапним рубежем: золото знову стало ключовим валютним активом у глобальній фінансовій системі.

У бізнесі є пронизлива стара приказка: якщо певна справа вже прикувала увагу всіх, а хтось наполегливо пояснює, що "це не так важливо", – це якраз свідчить про те, що ця справа має значно більшу вагу, ніж здається на перший погляд.

Переглядаючи останні аналітичні матеріали Федерального резерву, ця приказка отримує найточніше підтвердження. Раніше ринок пережив історичний прорив золота: у 2025 році сукупна ринкова вартість офіційних золотих резервів країн світу вперше перевищила ринкову вартість казначейських облігацій США, що знаходяться у власності цих країн.



Ця подія вперше була зафіксована у 2025 році і згодом отримала визнання таких провідних фінансових інститутів, як International Monetary Fund (IMF), остаточно змінивши структуру глобальних резервних активів. Однак Федеральний резерв спробував "охолодити" ситуацію, намагаючись технічно зменшити вагу цієї події.

Час, коли Федеральний резерв висловився, особливо примітний. Нещодавно Міністерство фінансів США оголосило, що через програму зворотного викупу облігацій подвоїть обсяги довгострокових казначейських облігацій у портфелі. Хоча офіційно це не визнано регулюванням кривої дохідності, ринок не має права ігнорувати цей сигнал.
Логіка проста: якщо довгострокові казначейські облігації користуються достатнім попитом на ринку серед приватних та інституційних інвесторів, уряд США взагалі не мусить самостійно підтримувати ці активи чи додавати ліквідність. У цьому контексті підвищення ролі золота в глобальній резервній системі не потрібно применшувати — воно заслуговує на особливу увагу ринку.

Об’єктивно, тлумачення Федерального резерву не позбавлене логіки; його дві критичні тези частково виправдані.

По-перше, в основі випередження золота казначейських облігацій лежить істотне підвищення світової ціни на золото, а не масова купівля золота центробанками останнім часом. Темпи купівлі золота не демонструють експоненціального зростання; саме зростання ціни зробило цей історичний розрив.

По-друге, нинішній загальний обсяг світових золотих резервів значною мірою складається зі старих активів, що дісталися у спадок від епохи Бреттон-Вудської системи, тобто це накопичення десятиліть, а не результат сучасної стратегії розміщення резервів із боку країн.

Однак ці технічні поправки абсолютно не здатні нівелювати ключове значення цього етапного рубежу.

Навіть власні дані Федерального резерву підтверджують: навіть якщо виключити значні золотовалютні резерви США, наприкінці 2025 року сукупна вартість суверенних золотих резервів інших країн світу сягнула 4 трильйонів доларів, що трохи перевищує 3,9 трильйона доларів казначейських облігацій у власності цих країн.

Ще важливіше — реальні дії центральних банків давно довели, що стратегічна цінність золота постійно зростає.

Останні роки світові центробанки активно купували золото: річний обсяг закупівлі золота одразу вдвічі перевищив середній показник за попереднє десятиріччя. Галузеві дослідження свідчать: рекордні 45% центральних банків планують і надалі збільшувати золоті резерви протягом наступних 12 місяців; 89% інституцій прогнозують подальше зростання загального обсягу золота у резервах центральних банків.

У довгостроковій перспективі, 84% експертів прогнозують підвищення частки золота у глобальній структурі резервів протягом наступних п’яти років; 74% впевнені, що частка долара у світових резервах буде поступово знижуватися.

Звичайно, ці зміни не означають, що долар миттєво втратить статус провідної резервної валюти світу, і не ведуть до повної втрати цінності казначейських облігацій. Сьогодні казначейські облігації залишаються найбільш ліквідним та ринково глибоким фінансовим активом у світі, його ринкова позиція в найближчій перспективі незмінна.

Але це не головне. Справжній, ключовий тренд, що має значення для всіх: логіка розподілу резервів центральними банками світу докорінно змінилася.

Держави більше не покладаються винятково на долар та казначейські облігації; золото розглядається як паралельний (а подекуди замінний) стратегічний інструмент поряд із доларовими активами.

Федеральний резерв може використовувати різноманітні технічні подробиці, щоб пояснити "випадковість" того, що золото обігнало казначейські облігації США, але не зможе уникнути і тим більше применшити глибоку трансформацію за цим етапним рубежем: золото знову стало ключовим валютним активом у глобальній фінансовій системі.