Wilson з Morgan Stanley: ринок облігацій вже “підвищує ставки” замість Federal Reserve, для відновлення американських акцій необхідні два ключові сигнали

Сильна волатильність ринку облігацій тихо бере на себе функцію жорсткості монетарної політики Федеральної резервної системи США, і ця рідкісна ситуація створює нову рамку для інтерпретації тенденцій фондового ринку.

Головний стратег з акцій Morgan Stanley Майк Вілсон у своєму останньому щотижневому звіті зазначив, що прибутковість 10-річних держоблігацій США зросла на 120 базисних пунктів від лютого, що значно посилило фінансові умови, й ринок облігацій на практиці вже виконує підвищувальну роботу Федеральної резервної системи. Це може зробити подальше підвищення ключової процентної ставки непотрібним. На думку Вілсона, якщо дані по індексу споживчих цін (CPI) США, які вийдуть у цю середу, виявляться поміркованими, це здатне знизити тиск на довгострокову прибутковість та очікування щодо політики ставок.

У такому контексті Вілсон радить інвесторам відстежувати два ключові сигнали: відносну динаміку фінансових акцій та індекс руху (MOVE), який вимірює волатильність ринку облігацій. Він підкреслює, що саме зміни волатильності ринку облігацій мають більше значення, ніж абсолютний рівень дохідності, а фінансові звіти JPMorgan, Goldman Sachs, Citi та Wells Fargo за третій квартал цього тижня стануть важливим аналітичним вікном.

Ефект посилення ринку облігацій вже очевидний

У своєму звіті "Weekly Warm-up", опублікованому в понеділок, Вілсон зазначає, що нині поєднання кількох факторів вже зробило грошово-кредитний ефект жорсткості дієвим: з лютого прибутковість 10-річних казначейських облігацій США стрімко зросла на 120 базисних пунктів, індекс долара зміцнився, а ціни на нафту залишаються на високому рівні — усе це разом спричинило суттєве посилення фінансових умов.

Сьогодні дохідність державних облігацій по всьому світу вже перевищила 4% — вперше з 2000 року. На думку Вілсона, в умовах, коли ринок облігацій вже суттєво врахував ймовірність ще вищих ставок, тиск на політику голови Федеральної резервної системи Кевіна Уорша фактично послаблено. Якщо цього тижня дані CPI не перевищать очікувань, імпульс зростання довгострокової дохідності може почати спадати.

Зростання S&P 500 приховує внутрішню розбіжність

Вілсон вказує, що нинішній рівень індексу S&P 500 не відображає посилення фінансових умов, головним чином через те, що зростання на ринку значною мірою зосереджено на декількох компаніях з великою ринковою капіталізацією, які зосереджені на штучному інтелекті — їх потенціал розвитку дозволяє протистояти впливу зростаючих витрат на капітал.

Ця структурна неоднорідність вже виразно проявилася у ринковій ширині. Індекс S&P 500 з рівноваговою структурою з березня відстав від ринково-зваженого індексу на 6 відсоткових пунктів, що свідчить: більшість акцій більше піддаються тиску з боку зростання довгострокових ставок. Вілсон підкреслює, що для більшості компаній швидке зростання дохідності стало суттєвим ударом.

Два основні сигнали визначать, чи минув найгірший момент

Вілсон рекомендує інвесторам стежити за двома показниками, щоб визначити, чи досяг тиск на ринок свого піку.

Перший — це індекс MOVE, який відображає волатильність ринку облігацій. На думку Вілсона, дійсно важливо не абсолютне значення прибутковості, а темпи її змін і показник волатильності. Зниження індексу MOVE стане важливим сигналом послаблення ринкового тиску.

Другий — відносна динаміка фінансових акцій. Цього тижня JPMorgan, Goldman Sachs, Citi та Wells Fargo публікують фінансову звітність за третій квартал, і Вілсон вважає, що якщо результати цих банків будуть стабільними, це стане потужним "сигналом відміни тривоги" для всієї фінансової системи.

Побоювання рецесії можуть бути переоцінені

Хоча Вілсон і визнає, що швидке подальше зростання прибутковості несе ризики сповільнення економічного зростання, наразі він вважає, що цього не відбулося. Він підкреслює, що нинішнє підвищення прибутковості значною мірою обумовлене економічним зростанням та зростаючим попитом на капітал, а не лише інфляцією чи очікуваннями політики.

З позиції реальної ставки Вілсон віднімає поточний CPI (близько 3,4%) від ефективної ставки федеральних фондів (3,88%), і отриманий спред суттєво нижчий від пікових значень напередодні попередніх рецесій, що свідчить: ринкові песимістичні очікування щодо економічного зростання надмірно завищені. З урахуванням оптимістичних прогнозів щодо майбутнього звітного сезону Вілсон робить висновок: у ринку США ще є простір для подальшого зростання.