Франція не є новою Грецією, але фіскальні попереджувальні сигнали подібні.

⑴ Останні політичні та фінансові виклики Франції викликали порівняння з борговою кризою єврозони, і за окремими показниками справді є певна схожість, але ключові відмінності означають, що прирівнювати цю ситуацію до Греції 2010 року некоректно.⑵ Початком грецької кризи свого часу стала статистична корекція, і протягом усього періоду ринок сумнівався у достовірності даних, тоді як проблеми Франції більше пов’язані з тим, що протягом тривалого часу країна не виконувала фінансові цілі, тому її репутація підривалася по-іншому.⑶ Поточне співвідношення держборгу Франції подібне до показників Італії у 2011 році та Греції у 2009 році, дефіцит бюджету ще вищий, а базовий дефіцит наближається до 3% ВВП; для його подолання Франції доведеться досягти політичного консенсусу, чого не вдавалося зробити з 1970-х років.⑷ На відміну від Греції, у Франції базово збалансований поточний рахунок, рівень заощаджень домогосподарств близько 18%, реальна процентна ставка за державним боргом і досі нижча за номінальне зростання ВВП — це скоріше фіскальна, а не фінансова проблема.⑸ У єврозоні зараз створені механізми захисту та порятунку у кризових ситуаціях, хоча їх переважно розроблено для менших економік, та загальна стійкість регіону до ризиків значно вища, ніж 16 років тому.⑹ Висновок такий: побоювання щодо нової хвилі боргової кризи в єврозоні перебільшені, проте занепокоєння щодо недостатньої політичної волі Франції та ЄС проводити реформи та забезпечувати стійкі фінанси мають підстави.