Логіка захисту золота змінилася! Morgan Stanley: у разі різкого падіння фондового ринку золото може бути неефективним, але здатне хеджувати кризу американських облігацій

Захисна функція золота переживає глибоку структурну трансформацію.

За даними ChaseWind Trading Desk, Morgan Stanley у своєму останньому звіті зазначає, що з 2020 року золото вже не може ефективно хеджувати ризики падіння ринку акцій, а під час екстремальних розпродажів на ринках акцій навіть може збільшити втрати портфеля — але водночас золото все більше демонструє свою буферну вартість під час різких розпродажів держоблігацій США і стає основним інструментом для протидії фіскальним ризикам і ризикам державного кредиту.

На тлі цієї зміни логіки Morgan Stanley зберігає золото як пріоритетний метал серед класу активів, та встановлює цільову ціну на рівні 5000 доларів за унцію у другому кварталі 2027 року. Хоча Федеральна резервна система вперше з 2023 року знову підвищила ставки, а дохідність 10-річних облігацій США піднялася до найвищого рівня з початку століття, ціна золота впала відносно серпневого піку лише приблизно на 10% і наразі тримається вище 4000 доларів за унцію. Morgan Stanley пояснює цю стійкість структурною підтримкою, спричиненою постійною закупівлею золота центральними банками та значним припливом коштів у ETF.

Це твердження має безпосередній вплив на розподіл активів інвесторів: роль золота у портфелі потребує переоцінки — воно вже не є універсальною безпечною гаванню під час турбулентності на ринках акцій, а стає ефективним інструментом хеджування ризиків державних облігацій на фоні макроекономічної тривоги щодо фіскальної стійкості та зростання інфляційних очікувань.

Кінець міфу про хеджування: функція золота як захисту портфеля акцій вичерпана

Кількісний аналіз Morgan Stanley показує, що ефективність золота як інструменту хеджування акцій має чітку часову межу.

До 2020 року золото ще могло виконувати роль "адекватного" інструменту хеджування акцій — під час екстремальних тижневих розпродажів ринку акцій воно мало слабкі захисні властивості, перебуваючи у негативній кореляції з американськими акціями. Але з 2020 року цей взаємозв’язок зазнав фундаментальних змін: кореляція золота й акцій стала позитивною, а в періоди найгостріших падінь ринку акцій золото не тільки не змогло захистити портфель, а й збільшило втрати.

З погляду волатильності, річна волатильність золота порівняна з акціями, а в окремі роки навіть перевищує волатильність S&P 500, що фундаментально підриває цінність золота як традиційного інструменту для диверсифікації. Morgan Stanley зазначає, що головною рисою якісного диверсифікаційного активу є волатильність нижча за актив, який хеджується, а не лише низька чи негативна кореляція — за цим ключовим показником золото тривалий час не відповідає вимогам.

Для порівняння, державні облігації США після 2020 року продовжують залишатися ефективним буфером проти денних коливань ринку акцій, забезпечуючи сильніше хеджування ризиків акцій.

Справжня цінність золота: хеджування ризиків розпродажу держоблігацій США

Хоча захисна функція золота відносно ринку акцій значно знизилася, дослідження Morgan Stanley показують, що під час різких розпродажів держоблігацій золото демонструє стійкий буферний ефект.

Дані свідчать, що в періоди найгірших тижневих результатів ринку держоблігацій США — особливо під час найекстремальніших розпродажів — золото допомагає зменшити загальні втрати портфеля. Ця властивість стала ще більш вираженою після пандемії: кореляція між державними облігаціями США й золотом з часу пандемії постійно знижується, повертаючись до рівнів середини 2000-х, що означає покращення диверсифікаційного ефекту цих активів у стресових ринкових умовах.

Morgan Stanley вважає, що за цим стоїть фундаментальна зміна в природі попиту інвесторів на золото — від традиційного інструменту для ставок на відсоткові ставки до інструменту для хеджування фіскальних і суверенних кредитних ризиків. У міру посилення занепокоєння ринку держоблігаціями через підвищення інфляційних очікувань і фіскальних проблем можна очікувати, що дедалі більше інвесторів розглядатимуть золото як інструмент для хеджування ризиків держоблігацій, а не лише для захисту від ризиків ринку акцій.

Структурний попит — фундамент підтримки: центральні банки й ETF змінюють логіку цін на золото

Неймовірна стійкість цін на золото в умовах підвищених ставок пояснюється сильною підтримкою зі сторони структурного попиту, що істотно знижує залежність золота від рівня відсоткових ставок.

Закупівлі золота центральними банками стабільно перевищують очікування. У другому кварталі 2026 року глобальні закупівлі золота центральними банками сягнули 289 тонн (що відповідає 1155 тоннам у річному обчисленні), що значно більше, ніж у 2025 році (860 тонн) і першочатковому прогнозі Morgan Stanley (800 тонн). Центральний банк Китаю вже закупив цього року 103 тонни, що є максимумом з 2023 року, з них 60% — у третьому кварталі; Польща збільшила свої запаси на 123 тонни за рік та, ймовірно, знову стане найбільшим покупцем року. Паралельно загальний обсяг імпорту золота Китаєм до вересня вже сягнув 1300 тонн, що є найшвидшим темпом щонайменше з 2017 року і свідчить про сильний попит не лише з боку центральних банків.

Припливи коштів до ETF також рухаються проти ринку. У третьому кварталі глобальні золоті ETF зафіксували чистий приплив у 31 мільярд доларів, що стало рекордом за всю історію для одного кварталу, і це сталося саме тоді, коли ФРС знову підняла ставки. Morgan Stanley відзначає, що з середини 2024 року спостерігається розбіжність між динамікою вартості ETF та ціною золота, що, ймовірно, відображає зростаючий попит інвесторів на золото як інструмент хеджування фіскальних і суверенних ризиків.

Цільова ціна — 5000 доларів

Morgan Stanley зберігає золото як пріоритетний метал серед класу активів із цільовою ціною у 5000 доларів за унцію, часове вікно — другий квартал 2027 року.

Ключовим каталізатором для зростання ціни золота стане траєкторія процентних ставок. Економісти Morgan Stanley прогнозують, що до кінця 2027 року ФРС підвищить ставки лише двічі, що менше за поточне ринкове очікування приблизно 2,7 рази. За умови ослаблення інфляційного тиску і меншої кількості реальних підвищень ставок, витрати на зберігання золота зменшаться, що може призвести до нового припливу коштів в ETF і повернення спекулятивних покупців. Крім того, якщо довгострокова дохідність залишиться високою через фіскальні побоювання, а короткострокова дохідність знизиться через зниження очікувань щодо підвищення ставок, стіплення кривої дохідності ще більше підсилить привабливість золота як альтернативи державним облігаціям.

Варто відзначити, що навіть якщо довгострокова дохідність зросте ще більше, це не обов’язково негативно відіб’ється на ціні золота. Morgan Stanley підкреслює, що якщо зростання доходності буде викликано побоюваннями щодо державного боргу, а не економічним перегрівом, традиційна негативна кореляція між золотом і реальною дохідністю може послабитися — адже золото не має емітентського або кредитного ризику.

Крім того, аналіз історичних даних показує, що від 2006 року підвищення скоригованої на ризик дохідності портфеля від золота здебільшого було результатом сильних абсолютних доходів золота — саме у роки, коли золото переважало облігації більш ніж на 8,5%, його внесок у підвищення ефективності портфеля був найбільшим; у роки зі скромними результатами золота (як-от 2012, 2013, 2021) його вплив на портфель майже непомітний.

Отже, у майбутньому, на думку Morgan Stanley, на фоні одночасного зростання стурбованості фіскальною стійкістю та інфляційними очікуваннями цінність золота як "баласту" більше проявлятиметься у хеджуванні волатильності державних облігацій, а не як традиційного захисту від ринкових ризиків акцій. Для інвесторів, які прагнуть створити більш стійкий портфель у середовищі зростаючої кореляції між акціями й облігаціями та ослаблення традиційного захисту комбінації 60/40, золото пропонує інший тип буфера для ризиків — така ж "тиха гавань", але для інших штормів.